ІПСШ

Деякі представники медичної науки вважають, що ІПСШ не слід відносити до небезпечних інфекцій: мовляв, впоратися з ними можна мінімальним курсом антибіотиків, ну, майже як... з нежиттю. А версію про невиліковність уреаплазмозу, хламідіозу, кандидозу та мікоплазмозу придумали фахівці приватних клінік, щоб заробити на дорогих процедурах і аналізах.

Практикуючі лікарі не погоджуються з такою думкою, наполягаючи на більш серйозному ставленні до даного питання. Вони пропонують звернутися до статистичних даних, відповідно до яких у кожного п'ятого пацієнта ці захворювання набувають затяжного характеру і з великими труднощами піддаються терапії. Недоліковані статеві інфекції небезпечні цілим рядом ускладнень. У чоловіків можуть розвинутися хронічні захворювання сечостатевої системи: простатит, везикуліт, хронічний уретрит, епідідимоорхіт і, як наслідок, безпліддя, порушення ерекції, передчасне сім'явиверження, стертий оргазм.

Жінкам загрожують дисбактеріоз піхви, кольпіт, ендометрит, непрохідність фаллопієвих (маткових) труб і як результат - безпліддя, невиношування вагітності, загроза викиднів, небезпека передчасних пологів. Вкрай важливо запобігти цим наслідкам. Тож хто правий? Де шукати істину? Давайте розбиратися.

Інфікування ІПСШ

ІПСШ не рахуються ані з вашим статусом, ані з віком. Отримати інфекцію дуже легко, особливо при незахищеному статевому контакті, адже за один раз може передатися більше 25 видів збудників. Найбільш часті «гості» - гонококи, трихомонади, хламідії, міко- та уреаплазми, віруси герпесу і папіломи людини. Інкубаційний період (від моменту зараження до появи перших клінічних проявів) захворювань коливається від двох-трьох днів до декількох тижнів. Вони підступні тим, що нерідко майже безсимптомні: вже якщо і дають про себе знати, то роблять це тихо. Людина може і не звернути уваги на такі ознаки, як виділення, легкий свербіж і печіння в області статевих органів. А непомічена інфекція між тим живе і процвітає.

Ще одна небезпека ІПСШ - в їх здатності затухати і наступати знову. У медицині відомі випадки, коли після місяця активного лікування аналізи пацієнта давали негативний результат - здавалося, хвороба переможена. І раптом через чотири-шість місяців відбувався новий спалах, причому більш гострий. Доводилося збільшувати дози препаратів, щоб домогтися повного одужання.

Збудники ІПСШ

У чому ж причина завзятості інфекції? З одного боку, справа в міцності імунної системи людини. Коли вона ослаблена, збудник не отримує належної відсічі і успішно розмножується, розширюючи свій життєвий простір. З іншого боку, деякі мікроорганізми мають тенденцію «впадати в сплячку». Звичайні препарати не діють на них так само ефективно, як на більш активних їхніх побратимів. Цим збудники і користуються: адже навіть у «сонному» стані вони здатні пересуватися статевими шляхами вглиб організму. Виникає небезпека розвитку широких запалень репродуктивних органів, утворення безлічі спайок. У жінок в кінцевому підсумку можуть з'явитися неприємні виділення, болі в області придатків, порушення функцій статевої системи.

Зараження ІПСШ

Часом хронічна інфекція до певного часу не викликає проблем, зате вона здатна створювати змінений фон, сприятливий для розвитку будь-якої іншої інфекції. Чоловіків, наприклад, турбують хронічні простатити і уретрити, а в жінок може з'явитися взагалі цілий букет проблем. Нерідко це позначається і на здоров'ї їхніх новонароджених дітей. Щоб уникнути небезпечних для здоров'я ускладнень, таких як запалення слизової оболонки матки, фаллопієвих труб і яєчників, ураження сечівника і формування стриктури (звуження), слід хоча б раз на півроку відвідувати кабінет фахівця.

Після випадкового зв'язку жінкам є сенс пройти обстеження: інфікування часто відбувається навіть при одноразовому сексуальному контакті. А от чоловіків хвороба на перший раз може пробачити. Завдяки анатомічним особливостям їх сечостатевої системи створюється певний бар'єр для збудників, і зараження часом відбувається лише при подальших статевих контактах.

Діагностика ІПСШ

Діагностика ІПСШ складається з декількох етапів:

• з'ясування скарг;
• гінекологічного огляду;
• кольпоскопії (взяття мазка);
• бактеріоскопічного і бактеріологічного дослідження;
• ДНК-діагностики, або ПЛР-дослідження (крім хламідіозу);
• прямої імунофлуоресценції (ПІФ);
• імунологічного аналізу крові.

Щоб знищити осередок запалення, а заодно задавити в зародку всі повторні спалахи, лікар зазвичай призначає індивідуальне комплексне лікування: антибактеріальну і імуностимулюючу терапію, вітамінотерапію, інстіляцію уретри, масаж передміхурової залози (в чоловіків). Для досягнення більш ефективних результатів широко застосовують фізіотерапію, в тому числі лазеромагнітну і магнітоакустичну. Вона допомагає зміцнити імунітет, поліпшити стан тканин, сприяє знищенню хвороботворних мікробів і кращому проникненню в уражений орган призначених ліків, скорочує терміни лікування.

Завдяки новим противірусним і антибактеріальним препаратам курс лікування антибіотиками скоротився до п'яти-семи днів, а кратність їх прийому з шести-восьми разів на день зменшилася до одного - двох. Весь курс займає від двох тижнів до півтора місяців за обов'язкової умови лікування обох партнерів. В іншому випадку зараження може повторитися.

Симптоми ІПСШ

Основні симптоми ІПСШ: почервоніння, виразки або бородавки в області статевих органів чи заднього проходу, часте і болюче сечовипускання, болі під час статевого акту, незвичні кровотечі або виділення зі статевих органів, свербіж. Якщо у вас з'явилися деякі з цих симптомів, терміново зверніться до лікаря.

Профілактика ІПСШ:

• при контакті з непостійним партнером використовуйте презерватив;
• при підозрілих симптомах, схожих на статеву інфекцію, звертайтеся до лікаря;
• захистом від бактеріальних ІПСШ можуть стати розчини антисептиків (хлоргексидин, гібітан, мірамістин, Епіген-інтим). Але не варто захоплюватися подібними засобами, так як їх постійне використання призводить до порушення мікрофлори в піхві.

Є.Лєснєвская "ІПСШ-інфекції, що передаються статевим шляхом. Симптоми, діагностика ІПСШ "


Джерело: missfit.ru